Зупинимо булінг разом!
План заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) у закладі освіти
ЮНІСЕФ інформаційна кампанія "Викресли булінг"
Булінг (цькування) – діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, в тому числі з застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Основні ознаки булінгу, що відрізняють його від звичайного конфлікту:
- Цькування відбувається в межах освітнього процесу. Якщо конфлікт відбувся не у школі, це не можна кваліфікувати як булінг (оскільки батьки є учасниками освітнього процесу, насильство з їхнього боку може стати об’єктом уваги вчителів).
- Систематичність (повторюваність) діяння. Цькування має повторюватися більше двох разів. Одноразовий випадок класифікується як конфлікт, із яким дитина або батьки можуть звернутися до шкільного психолога чи медіатора.
- Наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності). Спостерігачі можуть бути пасивними або активними – повідомляти про випадок булінгу або ж замовчувати його.
- Учасниками булінгу є малолітні (до 14 років) або неповнолітні особи (14-18 років);
- Дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Про булінг для дітей
Якщо ти не готовий (-ва) або маєш сумніви щодо того, чи потрібно звертатися до дорослих зі своїм питанням або не маєш наразі тих, кому довіритися, ти можеш зателефонувати за номером 116 111 на Національну дитячу «гарячу лінію». Телефонуй із будь-якими питаннями. Консультант вислухає тебе, підкаже, як можна вчинити у твоїй ситуації, та як діяти далі. Всі дзвінки анонімні (не обов’язково називати своє ім’я та вказувати навчальний заклад, де ти навчаєшся) та безплатні!
Телефони довіри 
- Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);
- Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;
- Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335;
- Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;
- Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 76;
- Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;
- Національна поліція України 102.
ЩО РОБИТИ З БУЛІНГОМ?
Булінг — це не просто конфлікт чи сварка між дітьми. Це систематичне насильство, яке завдає глибокої емоційної, психологічної й іноді фізичної шкоди. Важливо розуміти, що булінг — це не лише «жертва» і «агресор». Це завжди груповий процес, у якому беруть участь кілька ролей. Усвідомлення цих ролей допомагає батькам і педагогам розпізнати булінг, зрозуміти його динаміку та ефективно втрутитися.
Ролі учасників булінгу:
1. Булер(и) / Агресор(и)
Це діти, які починають булінг і беруть активну участь у переслідуванні іншого.
Їхні дії можуть бути прямими (образи, штовхання, приниження) або непрямими (ізоляція, поширення чуток).
Часто за агресією стоїть бажання отримати владу, увагу або відчути себе значущим.
2. Послідовники, поплічники
Ці діти підтримують агресора, але не є ініціаторами.
Вони можуть сміятися, приєднуватися до дражнення, підбурювати інших. Їхня поведінка підсилює вплив булера.
3. Пасивний булер / пасивний агресор
Не нападає безпосередньо, але підтримує булінг емоційно.
Може заохочувати, але не робить цього відкрито. Часто поводиться як «свідок зі співчуттям до агресора».
4. Пасивні прихильники
Їм подобається, що відбувається, але вони не показують цього явно.
Зовні можуть здаватися нейтральними, але внутрішньо схвалюють агресію.
5. Байдужі спостерігачі
Вони бачать, що відбувається, але не втручаються.
Часто пояснюють свою поведінку страхом стати жертвою або переконанням, що втручатися — «не їхня справа».
Але саме вони мають найбільший потенціал зупинити булінг.
6. Потенційні захисники
Ці діти не схвалюють булінг і вважають, що мають допомогти, але не роблять цього.
Зазвичай через страх, невпевненість або відсутність досвіду.
7. Прихильники-жертви / захисники жертви
Це ті, хто відкрито виступає проти булінгу, підтримує постраждалу дитину, намагається захистити або повідомити дорослим.
Їхня роль — надзвичайно важлива, але саме вони часто теж ризикують стати мішенню агресії.
8. Жертва
Дитина, яка страждає від булінгу.
Жертва не винна в тому, що відбувається, хоч часто саме вона відчуває сором, провину чи страх розповісти дорослим.
■ ПОРАДИ БАТЬКАМ, якщо їхня дитина стала жертвою булінгу
1. Зберігайте спокій
Дитина має відчувати, що вам можна довіритися і що ви не будете сварити чи звинувачувати.
2. Слухайте та вірте
Скажіть дитині:
«Ти не винна/винний у тому, що з тобою так поводяться. Я на твоєму боці.»
3. Збирайте інформацію делікатно
Дізнайтеся:
- хто бере участь
- що саме відбувається
- як часто
- де це відбувається
- чи хтось втручається
Не ставте питань у дусі «а ти не провокував?» — це травматизує дитину.
4. Не радьте терпіти чи «дати здачі»
Це небезпечно й не сприяє розвитку здорових навичок взаємодії.
5. Співпрацюйте зі школою
Попросіть провести офіційну антибулінгову процедуру. Ваше завдання — не «покарати когось», а припинити насильство.
6. Підтримуйте самооцінку дитини
Булінг часто руйнує віру в себе.
Тому важливо хвалити дитину за: сміливість говорити, її сильні риси, досягнення
7. Забезпечте психологічну підтримку
Якщо дитина стала замкнутою, плаксивою, страхливою — їй може знадобитися допомога психолога.
■ ПОРАДИ ДИТИНІ, яка стикається з булінгом
1. Ти маєш право на безпечне середовище
Булінг — це не «жарт». І ти не зобов’язана/зобов’язаний терпіти.
2. Не залишайся з проблемою сама/сам
Скажи дорослому, якому довіряєш: мамі, татові, вчителю, психологу
Це не «ябедництво», це захист свого здоров’я.
3. Уникай небезпечних місць, якщо можеш
Старайся не залишатися наодинці там, де часто відбувається булінг.
4. Відповідай спокійно та впевнено
Використовуй короткі фрази:
«Зупинись.»
«Мені це неприємно.»
«Не говори так зі мною.»
Але не втягуйся у сварку.
5. Шукай союзників
Дослідження показують, що дитина, яка має хоча б одного друга, рідше стає жертвою.
6. Пам’ятай: проблема — не в тобі
Твої риси не є причиною булінгу.
Причина — у поведінці агресора та стимулюючому середовищі.
---
Що робити батькам, щоб допомогти дитині відновитися після булінгу?
● Проводьте час разом: прогулянки, творчість, спорт.
● Говоріть про почуття без осуду.
Допоможіть формувати навички асертивності.
● Навчайте дитину встановлювати кордони.
● Підтримуйте розвиток соціальних зв’язків (гуртки, секції, друзі).
● Створіть вдома простір, де дитина може розслабитися та відчути себе у безпеці.
Булінг — складний соціальний процес, у якому є багато учасників: агресори, жертва, свідки та потенційні захисники.
Коли батьки розуміють ці ролі, їм набагато легше помітити перші сигнали проблеми й діяти своєчасно.
Найважливіше — показати дитині, що вона не одна, що ви на її боці, і що разом ви можете впоратися з будь-якою ситуацією.
